Чому задні колеса були жорстко з єднані між собою в ранніх автомобілях і як це призводило до швидкого зносу покришок

В ранніх автомобілях задні колеса були жорстко з"єднані між собою, так як це було одним із найпростіших способів забезпечити їх взаємодію безпосередньо. Коли колеса з"єднані жорстко, якщо одне колесо зміщується або обертається, це зміщення або обертання передаються на інше колесо.

Однак, така конструкція мала свої недоліки. Під час їзди по великих поворотах дороги, нерівномірне розташування коліс та дорожні нерівності призводили до того, що одне колесо мусило проходити більший шлях, ніж інше. У з"єднаних колесах це призводило до деформації покришки на зовнішньому колесі, коли воно прокочувалося по повороту.

Така деформація в свою чергу призводила до швидкого зносу покришок. З"єднані колеса не мали змоги рухатися незалежно, що створювало додаткове тертя між покришкою та дорогою під час проходження поворотів.

Одна з можливостей уникнути швидкого зносу покришок полягала у використанні рульового механізму з розрахунком на колеса, що можуть поворачуватися незалежно одне від одного. Це дозволяло зберегти сталу контактну площу між покришками та дорогою під час проходження поворотів і зменшувало тиск на покришку.

Таким чином, жорстке з"єднання задніх коліс в ранніх автомобілях призводило до швидкого зносу покришок під час їзди по великих поворотах дороги через неможливість незалежного руху коліс, що створювало надмірне тертя та деформацію покришок. Однак, з часом були розроблені технології та конструкції, що дозволяють колесам рухатися незалежно один від одного, що більш ефективно впливає на довговічність покришок в автомобілях.