Продовжте казку: по лісовій улоговинці побіг жвавий, шумливий потічок. Під дерев яними коріннями старої берези по його

Жвавий потічок, що шумів і котився по лісовій улоговинці, вирішив продовжити свою подорож. Він радісно плив через чарівний ліс, розносячи свій ясний голос по всій довколишній місцевості. Проходячи повз стару березу, потічок раптом помітив круглу нору під корінням дерева.

Цікавість подмовила потічку заглянути всередину нори. І на самому дні глибокої нори, серед сухих опалого листя, знайшовся сплячий їжачок. Але він був розлютований.

Потічок зацікавився, що ж сталося зі їжачком, і як можна йому допомогти. Він почав відчувати співчуття до цього маленького створіння, яке заблукало і дуже смутно спало всередині нори.

Водичка вирішила помічати їжачка. Він облився кришталевою свіжістю і ніжністю. Йому було відомо, що їжачок потребує пробудитися, зібрати свої гострі шипи й готовий бути веселим і сміливим.

Спочатку потічок негайно звернув свою увагу до опалого листя, що лежало поряд із їжачком. Він посміхнувся по справжньому водяному посмішці - промінь сонця миттєво відбився від його поверхні. І в миті сталося велике диво - опале листя жваво почало перетворюватися на смачний шматочок їжі для їжачка.

Їжачок почув запах свіжої їжі та аромат води і почав розгортатися. Він розтягнув свої сплячі ніжки і повільно відкрив свої гострі шипи. Їжачок був готовий відчути справжню радість життя!

Від цього маленького, проте величного досягнення, потічок зрозумів, що можна допомагати тим, хто потребує допомоги. Він заспокоїв їжачка і навіть вирішив провести його по цікавих місцях лісу, щоб той міг дізнатися більше про світ, де він живе.

І так, потічок і їжачок стали справжніми друзями і провели безліч пригод разом. Вони плекали і захищали одне одного, а нора під старою березою стала їхнім магічним домівком, де вони завжди з радістю поверталися після кожної подорожі.

Так закінчилася казка про жвавий потічок, що шумів по лісовій улоговинці, і розлютованого, але веселого їжачка. Ця казка нагадує нам про значення пригод, дружби і турботи одне про одного. Вона навчає нас брати на себе відповідальність за інших і допомагати тим, хто потребує нашої підтримки. А ще вона нам нагадує, що справжня дружба дарує нам магію і робить наше життя багатшим і цікавішим. В кінці казки пишемо "Кінець". Кінець.