Напишіть розповідь із описовими деталями, використовуючи 2-3 дієприкметники. Придумайте заголовок. Підпорядковані

"Меланхолійний дощ"

Розповідь:

Підпорядковані краплини дощу стукали по обшивці підвіконня, переплітаючись з вогкими осінніми вітерцями. Се-
ре-
дин-
кою. Буденний день давно пронісся своїми хвилями, розпиравшись клубами туману, і настав час повільно зануритися в меланхолійне море смутку та задуми.

Щойно дітям закінчилася нудна урокова рутина, їх неначе затягнуло у моє привітне приміщення. Займаючись своїми граючими долонями на старому парто з вицьоханими країнами, вони галасливо розповідали одне одному враження від уроків, відлуння яких ще било у їхніх дитячих голосах. І тут, за спляшкотіння дощових крапель, я зрозумів, що саме ця мить надасть початок нашої нової подорожі.

«Зачиніть очі», мовчки попросив я, спостерігаючи, як діти слухняно підняли свої долоні до повних повік. І в цей самий момент, неначе приголомшених нашою спільною неподільною увагою, розпочалися ось ті магічні народжені у краплинах дощу звуки. Вони впевнено і ніжно воздушними танцями накрапували на подвір"я та обшивку підвіконня, граючи різними мелодіями і змальовуючи картини життя поза вікном.

Звучали оці народжені від шелесту дощових пролісків на обшивці підвіконня надійно і впевнено. Кожна краплина мала свою роль у цьому неймовірному концерті - хтось нагадував тиху прозорість, що виблискувала на широках вод, чергуючись із прозорими нотами; інший описував осінню сутінь, хандрячи темні перевершування і пливливості вода. Латентні промені сонця відбивалися від заметнілих краплин, залишаючи на обшивці світові сліди, немовби описуючи кожну мить уважності та контемпляції.

Таким дивовижним чином, ми усі разом занурювалися у світ неповторних звуків та запахів дощового пори. Магічні вертепило на килерах, що наказувало нашим спостерігаючим возам, дивитись на злети і падіння, на стадо краплин, що невтомно танцювало на дотику і припухало у задумі дощової мелодії.

Так проплив легкий момент, майже як переполох хмарки, що несуть нам нові хвилі натхнення. Діти з приглушеними ознаками тривоги відчули, що наша подорож близька до завершення, і з нетерпінням щебетали, ділилися своїми враженнями та почуттями. Але найголовніше, вони знову отримали змогу зануритися у світ кольорових фантазій та надій.

Звуки залишалися в нашому спільному серці, як довгобудовані натяки на майбутнє, відігравши свою симфонію надійно і незаперечно. Тож, коли вже майже згасли останні краплини дощу на обшивці підвіконня, вони продовжували жити у нашій пам"яті, будуючи ключ до іншої реальності, до реальності мрій та надії.

Так закінчилася наша зустріч із природою, вже сповнена новими, свіжими думками. Кожне дитя, поринувши у власні роздуми, знало, що вовком, оселедцем та барішнем, найважливіше - бути чуттєвим спостерігачем, бути недоляплем, за якими танцюють народжені з крапель дощу світелка вода.