На якій підставі Набоков міг посперечатися з будь-яким ерудитом стосовно свого захоплення, і навіщо він видав одного

Відповідь на це запитання потребує трохи контексту.

Володимир Набоков був відомим російським письменником і філологом, який сформулював концепцію "ерудит-шукач". За цією концепцією, ерудит-шукач - це людина, яка завжди шукає нові знання і інформацію в різних галузях. Набоков сам себе вважав ерудит-шукачем і мав багатий набір знань з різних наукових дисциплін, літератури, мистецтва, мовознавства тощо.

Таким чином, Набоков міг сперечатися з будь-яким ерудитом щодо свого захоплення - це через його широкий огляд знань та здатність до аргументації своєї позиції. В межах свого захоплення Набоков видав одного разу збірку, оскільки він хотів передати свою любов до мови і мети письма.

Збірка була для Набокова способом висловлення своєї творчості та ідей, а також показу уміння інтелектуального пошуку і вираження особистості. Вона відображала його різноманітний і глибокий підхід до мови та літератури, який він виробив на основі своїх ерудитних знань.

Таким чином, Набоков міг використовувати збірку як засіб виразити себе, а також як інструмент для спілкування з іншими ерудитами та обміну думками стосовно свого захоплення. Володіння широким діапазоном знань і вміння спілкуватися на високому intelektualnomy рівні дозволили Набокову точно передати свою позицію та аргументувати її в спілкуванні з іншими ерудитами.