1. Починаючи твір Очарована десна , Олександр Довженко захоплено описує... 2. Як ви розумієте такі рядки? Людині стає

Задача 1. Ви почали описувати твір "Очарована десна" Олександра Довженка, який захоплено описує...

Для початку, варто зазначити, що "Очарована десна" - це літературне твір, написаний одним з найвідоміших українських письменників - Олександром Довженком. Автор приступає до опису з великим захопленням та емоціями.

Олександр Довженко використовує різні виразові засоби, щоб передати свої почуття та емоції. Він може застосовувати описові приклади, метафори, порівняння, щоб читач був ще ближче до того, що він намагається передати. Крім того, автор може використовувати багато епітетів, які прикрашають його твір та роблять його більш цікавим для читання.

Задача 2. Коментар до рядків: "Людині стає сумно й смутно, коли її уява висихає і стає сліпою, коли, звертаючись до найцінніших спогадів дитинства й юності, вона не бачить нічого цінного й особливого: ніщо не зігріває, не пробуджує радості або глибокого суму. Така людина безбарвна, незалежно від займаної посади чи зусиль, не нагріта часом теплим промінням, або безбарвна."

У цих рядках автор описує певний стан людини, її внутрішній світ та почуття. Людина стає сумною і засмученою, коли її уява висихає та стає сліпою. В цьому контексті, уява - це здатність уявляти, утворювати образи та відчувати різні емоції через них. Тому, коли уява людини слабшає та висихає, вона втрачає здатність результативно фантазувати, породжувати нові ідеї та відчувати радість від цього процесу.

Також, рядки висловлюють думку, що якщо людина, звертаючись до найцінніших спогадів дитинства та юності, не бачить нічого цінного та особливого, то вона відчувається безвиразною, безбарвною. Навіть, незалежно від посади, яку вона займає або зусиль, які вона прикладає, її душа не зігрівається теплим промінням, і вона залишається безвідрадною.

Такі рядки викликають в читача відчуття печалі, меланхолії та втрати. Вони наводять на міркування про те, як важливо розвивати свій внутрішній світ, допускати фантазію та бачити цінність у простих речах, що навколо нас.