Жили-були дві жаби. Одна була радісна, мужня і міцна, а друга ні то ні се: боягузлива, безсила. Проте, вони були

Дві жаби вирушили на прогулянку і почали йти по лісовій стежці. Разом вони долгий час шлепали поступами, радіючи підніжцій. Відразу видно було, що перша жаба була дуже радісна, мужня і міцна. Вона стрибала вище і далі, ніж її менш смілива побратимка.

А друга жаба була дуже боягузлива і безсила. Від кожного шороху листя вона розбирала грізний крякіт. Кожен незнайомий звук дратував її, та й взагалі вона дуже перелякана була. Вона постійно перевіряла, чи немає небезпеки, і швидко стрибала лише на маленьку відстань.

Проте, не зважаючи на їхні різні характери, жаби були дуже гарними друзями і жили разом у одній канаві. Вони вміли підтримувати одна одну і були нерозлучними.

По ходу прогулянки жаби натрапили на непередбачену ситуацію. Перед ними виникла широка річка, яку потрібно перетнути. Обидві жаби спочатку зупинилися. Перша жаба, радісна і мужна, вирішила взяти ініціативу в свої руки.

Вона розлетілася на повну силу і злетіла вгору - намагаючись перекинутися через річку. Вона мало не долетіла до іншого берега, але не долетіла зовсім близько. Через свою безсилість вона упала з самого підніжка і впала в річку.

Тим часом, друга жаба, боягузлива і безсила, замерла на місці. Вона боялася стрибати, навіть в саму річку. Проте, як тільки побачила свою подругу, яка потонула, її страх зник у кінці. Вона з надзвичайною відвагою та силою стрибнула вперед і зуміла витягти свою друзяку з води. За допомогою її потужних ног і сильних стрибків, вона врятувала свою подругу від загибелі.

Таким чином, ця історія показує, що в часи виникнення непередбачених ситуацій, жаби, хоча й по-різному, були здатні допомагати одна одній. Навіть безсилі жаби можуть зробити величезні діла, коли їхнім друзям потрібна допомога. Так треба навчатися взаємодопомозі та підтримці, адже саме це робить нас сильніше і щасливіше.