Які чинники сприяли тому, що греко-католицьке духовенство перетворилося на рушійну силу національного руху в західній

Фактично, всі дані чинники сприяли тому, що греко-католицьке духовенство стало рушійною силою національного руху в західній Україні.

1. Висока освіченість священиків в порівнянні з іншими верствами українського суспільства:
Видатна освіченість греко-католицьких священиків передбачала, що вони мали глибокі знання і розуміння релігійних, культурних, історичних та соціально-політичних питань. Такі знання дозволяли священикам вести активну просвітницьку діяльність серед населення, поширюючи національну свідомість та формуючи ідеї національної самосвідомості.

2. Наявність власної політичної організації для організації боротьби:
Греко-католицька церква у західній Україні мала власну політичну організацію - Українську греко-католицьку асоціацію (УГКЦ), яка закликала до збереження національної самостійності та боротьби за права українського народу. Ця організація забезпечувала активну участь духовенства і вірян у політичних процесах, сприяючи подальшому розвитку національного руху.

3. Володіння більшості орних земель залежних селян східної Галичини:
Церква володіла багатими підпорядкованими землями, що дає священикам великі можливості впливу на населення. Це забезпечувало греко-католицькому духовенству значну матеріальну базу і соціальний статус, що дозволяло їм активно залучати селян до проведення національних заходів та національного руху в суспільстві.

4. Умови австрійського панування дозволяли церкві зберігати мову, звичаї та традиції українського народу:
Австрійська імперія, яка контролювала західну Україну, сприяла збереженню української культури, мови, звичаїв та традицій. Це створювало умови для активного розвитку греко-католицької церкви як важливого інструменту національного руху.

5. Тісна співпраця з російською православною церквою:
Греко-католицька церква у західній Україні підтримувала тісні зв"язки з російською православною церквою. Це створювало умови для обміну досвідом та ідеями між обома церковними організаціями, а також заохочувало українське духовенство до активної участі в національному русі.

6. Систематична діяльність високопосадових представників церкви з метою зміцнення національно-культурної свідомості:
Високопосадові представники греко-католицької церкви проводили систематичну роботу з метою зміцнення національно-культурної свідомості серед своїх прихожан. Вони організовували національні свята, конференції, лекції та інші заходи, де пропагували ідеї національної самосвідомості та національного руху.

Таким чином, висока освіченість священиків, наявність політичної організації, володіння землями, умови підтримки австрійського панування, співпраця з російською церквою та систематична діяльність високопосадових представників духовенства сприяли тому, що греко-католицьке духовенство перетворилося на рушійну силу національного руху в західній Україні.