Як перейняття автора процесом створення поезії Незнайомої відобразилися у самому вірші?

Вірш "Незнайома" - це одне з найвідоміших творів великого українського поета Миколи Вороного. У ньому автор відображає свій процес створення поезії і розмірковує про природу художника.

Вірш розпочинається такими рядками:

Не зіймав писар з лавиці-рами
Із полиць не турав нам книг;
Він, мов мениджери Луки, драми
Не забрав в тин куполу циганебризг.

У цих рядках автор натякає на свою незаможність і намагається передати, що його поезія не потребує розкішних умов чи спеціального інструментарію. Він використовує порівняння з "мениджерами Луки" із давньогрецьких драматургів, що хазяйнували у метеликах, щоб передати своє ставлення до розкішності та суперечність своєї творчості з оточенням.

У наступних рядках автор висловлює своє бачення місії поета:

Місію зір на місці його запалившись,
Не з"їгши мятежу - бути слугою!
І з глухих лір постанову віддерши,
Перевеселити на край посмілилася -

Тут автор стверджує, що бульбашці поет наділений особливою місією - перевеселити людей, незважаючи на все глухість і сумніви. Він хоче бути вірним слугою свого покликання і дарувати світлу та радість через свою поезію.

В інших частинах вірша Вороний продовжує висловлювати свої думки про творчий процес та природу поезії. Він говорить про вплив "чужих", зокрема колег-поетів, на своє самовираження, а також про шляхи творчої інтуїції та натхнення.

Таким чином, у вірші "Незнайома" Микола Вороний вдалим чином відобразив своє ставлення до процесу створення поезії та свою роль як поета. Він намагається не обтяжувати себе зовнішніми обставинами, а зосередитись на внутрішній суті його поезії і місії художника.