В чому перелічені спільні риси елегій М. Лисенка і В. Сильвестрова?

Елегії Миколи Лисенка та Валентина Сильвестрова мають кілька спільних рис, які допомагають зрозуміти їх характер та особливості.

1. Романтичний стиль. Обидва композитори відносяться до романтизму - музичного стилю, що був популярним у 19 столітті. Романтична музика характеризується поетичністю, емоційністю та похмурим настроєм. Важливою рисою елегій М. Лисенка і В. Сильвестрова є їх здатність передати щирі почуття та настрої через музику.

2. Використання української музичної традиції. Обидва композитори були активними пропагандистами української культури та музики. Вони використовували у своїх елегіях елементи українських народних напівтонів, мелодії та ритми. Це допомагає створити особливу національну атмосферу в їхніх композиціях.

3. Експерименти зі звуком. Як М. Лисенко, так і В. Сильвестров були інноваторами у своїй музиці. Обидва композитори експериментували зі звуковими ефектами, створюючи непередбачувану та нетрадиційну музичну мову. Такі експерименти додають елегіям М. Лисенка і В. Сильвестрова унікальності та оригінальності.

4. Звернення до літературних творів. У своїх елегіях обидва композитори використовували текстові вірші відомих поетів. Наприклад, М. Лисенко створив свою елегію на вірш Т. Шевченка "Нічна пісня". В. Сильвестров використовував літературні твори О. Блока та інших поетів. Цей прийом дозволяє створити ще більш виразну та емоційну музичну картину.

Враховуючи ці спільні риси між елегіями М. Лисенка і В. Сильвестрова, можна сказати, що обидва композитори мають свої унікальні стилі та підхід до створення музики, проте об"єднує їх поетична емоційність та захоплення українською культурою.