Складіть казку про те, як слова гостювали в українській літературній мові: терміни, профанолізми, діалектизми

Казка про слова, які гостюють в українській літературній мові

Жили-були слова в країні України. Вони жили в книжках, на сторінках газет, у розмовах людей. Їх було багато, різні й цікаві - профанолізми, терміни, діалектизми та просторічні слова. Кожне з них мало своє неповторне значення. І кожне з них мріяло гостювати в українській літературній мові.

Одного разу вся ця розмовна компанія слов зібралася на великому зборі. Вони домовилися попросити охорону - граматику, стилістику та синтаксис, допустити їх до української літературної мови. Вони готові були пояснювати своє значення і використовуватися з обережністю.

Аж ось наступив той день, коли слова мали зустріч з охороною. Вони розташувалися в рядочку і чекали своєї черги підходу. Перше слово, яке підійшло до охорони, було терміном "мікроб". Воно знаво, що його не допустять до літературної мови, але спробувати варто. Охорона вислухала розповідь мікроба про його функції та значення. Але охорона сказала, що це слово має більш специфічне використання в наукових та медичних текстах. Тому "мікроб" не було допущено до літературної мови.

Слова не засмутилися і продовжили намагатися. Наступним був профанолізм "круто". Він розповів про своє популярне використання серед молоді і те, що він вже став загальновживаним словом в мові молодіжного сленгу. Охорона пойняла, що знанням і розумінням цього слова необхідно володіти, але його вживання в літературних творах може привести до постійного змінювання мови і втрати нормативності. Тому "круто" також не пройшло спеціальні ворота охорони.

Наступним було слово "ліхтарик". Воно було діалектизмом, яке використовується на заході України. Його значення теж було пояснено охороні. Та охорона зрозуміла, що використання цього слова українською літературною мовою в інших регіонах може створити труднощі з розумінням текстів для читачів. Тому "ліхтарик" теж було відхилено.

Нарешті, в черзі було просторічне слово "зозуля". Його розкішну пісню про Україну охороні багато хто знає. І це слово могло б виглядати дуже красиво в текстах. Але охорона пояснила, що слова, які мають регіональне значення, не завжди є частиною загальної української літературної мови. Тому "зозулю" також не було допущено до літературної мови.

Слова розчарувалися, але не зрадили надію. Вони залишились у своїх книгах і текстах, продовжуючи розмножуватися та шукати нові простори для гостювання. Вони надіються, що випаде час, коли шкільний підручник або художня книга відкриє двері для них і дозволить зайняти своє місце в українській літературній мові.

Так закінчилася казка про слова, які гостювали в українській літературній мові. Нехай вони не зрадять свій бажання і продовжують шукати нові можливості для реалізації себе у нашій мові.