Що призвело до зростання активності страйкового руху серед пролетаріату на початку 20 століття? Основати

Зростання активності страйкового руху серед пролетаріату на початку 20 століття можна пояснити рядом факторів:

1) Низькі умови праці і соціальне нерівенство: Умови праці для робітників у фабриках та заводах були надзвичайно важкими і небезпечними. Робочий день тривав довгі години, зарплати були мізерними, а безпека закріплена не була. Пролетаріат почав усвідомлювати свої небезпеки та страждання, що призводило до бажання боротьби за зміни.

2) Розгортання промислового капіталізму: Розвиток промисловості призвів до концентрації капіталу у руках великих фабрикантів та капіталістів. Це призвело до зловживань, експлуатації та незадоволення серед робітничого класу, а також нерівних умов праці.

3) Вплив соціалістичного ідеалу: Ідеї соціалізму стали все популярнішими серед пролетаріату. Пролетаріат усвідомлював своє суспільне положення та бажав покращення свого становища через розподіл багатства та соціальну справедливість. Ідеї Карла Маркса та інших соціалістичних думківців мобілізували пролетаріат до боротьби за свої права.

4) Поширення просвітницьких та організаційних зусиль: Робітничий клас створював свої профспілки і групи, які сприяли об"єднанню робітників і захистом їхніх інтересів. Вони організовували протести, страйки, демонстрації та інші форми боротьби за свої права. Такі організації дали робітникам потужний інструмент для об"єднання і виразу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладені фактори, можна стверджувати, що зростання активності страйкового руху серед пролетаріату на початку 20 століття було обґрунтованим та необхідним для покращення життя робітників та встановлення соціальної справедливості. Цей рух був реакцією на обтяжливі умови праці, нерівенство та експлуатацію, які витіснили робітників у боротьбу за свої права та гідне існування.