Хто пробуджує калинку? Весна, прекрасна і миттєво приступила до діла, доторкаючись крилами південного вітру. Надалі

Раз весна простягла свої крила над землею, щасливим кроком вперед рухаючись, першими дзвониками зіткнулася із молодим калинковим кущиком. Він, зеленіючи буйно і розкішно, розвів на всі боки свої листочки, неначе рученьки, готові обійняти кожну квіточку. Поволі, з усією своєю величчю, він прослизнув вперед, розготуючи красу його квітів, які врешті-решт розквітали обильно й пишно.

І ось, коли молодий калинковий кущик вже насолоджувався красою квітів, його привернула увага голос здалеку. Це було чарівне співуче щебетання пташок, які з прилету весни порадували своїми піснями. Калинковий кущик став слухати це мелодійне концертно, знаючи, що саме він став їхньою ідеальною сценою.

Аж ось, кущик відчув під їх квітами легкий теплий подих вітру. Це був південний вітер, який стихійно прийшов до нього, подарувавши приємний дотик. Квіти ледь помилувалися, піднялись вгору і майстерно в хореографічній танцювальній постановці виконали свої танці.

Молодий калинковий кущик, отримавши усю цю теплоту і красу, м"яко і дбайливо всміхнувся. У його великих брунатних очах кайфувала радість. Цей маленький кущик знаравівся, що саме він пробудив красу калинки і подарував їй життя розкішне і обильне, заповнивши її з головою щедрим веселим дощем.

Таким чином, залишається лише додати, що калинка розквітає обильно і пишно, завдяки спільній праці головного героя - молодого калинкового кущика, що зеленіє буйно й розкішно, та всіх земних стихій, які дарують їй свою чудову красу та сили. Таким чином, в цій чарівній казці ми відчуваємо оберненим час, який пробуджує калинку, нагадуючи нам про невгамовний рух світу та безкінечну красу його створінь.