Аналізуйте вміст директив А. Гітлера та перевірте, чи узгоджуються вони з подальшим добровільним приєднанням Австрії

Для аналізу вмісту директив А. Гітлера і їх узгодженості з подальшим "добровільним" приєднанням Австрії до Німеччини, необхідно проаналізувати самі директиви та контекст, в якому вони були висловлені.

1. Перша директива: "У разі, якщо інші заходи не дають результату, я планую здійснити військову інтервенцію в Австрію...". Ця директива свідчить про намір Гітлера вжити військову дію, якщо інші спроби досягнути своєї мети не будуть успішними. Вона вказує на використання сили для досягнення політичного злиття з Австрією.

2. Друга директива: "Керівництво операцією в цілому...". Ця директива звертається до питань керівництва і загального планування операції приєднання Австрії. Вона може містити більше деталей щодо конкретних заходів, військової стратегії чи впровадження політичного контролю над Австрією.

У контексті "добровільного" приєднання Австрії до Німеччини на основі "вільної волі" населення під час "референдуму", директиви Гітлера суперечать цьому процесу. За визначенням, "добровільне" приєднання передбачає вільний вибір і підтримку населення. Однак, відомо, що в дійсності австрійські виборці були поставлені перед фактом приєднання насильної анексії, яка відбулася без їхньої дійсної участі.

У XXI столітті були приклади проведення агресивної політики, що має схожі риси. Наприклад, окупація Криму Росією у 2014 році, де також проводився "референдум", але під умовами загрози та насильства. Російські війська вже були розміщені в Криму, що знищило будь-яку можливість "вільної волі" населення при вирішенні їх статусу. Таким чином, цей приклад також суперечить належному визначенню "добровільного" приєднання.

Підводячи підсумок, аналізуючи директиви А. Гітлера та їх узгодженість з "добровільним" приєднанням Австрії до Німеччини на основі "вільної волі" населення під час "референдуму", можна прийти до висновку, що ці директиви свідчать про намір використовувати силу для досягнення політичних цілей, а не забезпечувати дійсну волю народу. Аналогічна агресивна політика була застосована і в XXI столітті, так як окупація Криму суперечить принципам "добровільного" волевиявлення населення.