1. Якими стратегічними цілями бажала досягти Велика Британія під час Першої світової війни? А) Розчленування Німеччини

1. Перед Першою світовою війною Велика Британія висунула декілька стратегічних цілей. Для зрозуміння їх, варто згадати, що конфлікт розпочався через вбивство австрійського архідука Франца Фердинанда боснійським націоналістом на початку 1914 року. Цей інцидент викликав послідовне активізування політичних союзів та ареманетів.

А) Розчленування Німеччини, повернення Ельзасу та Лотарингії, розподіл володінь Османської імперії:
Ця стратегічна ціль відображала бажання Великої Британії знищити вплив німецької імперії у Європі. Розчленування Німеччини передбачало відокремлення її земель - Ельзасу і Лотарингії, які під час Франко-пруської війни 1870-1871 років були приєднані до Німеччини. Крім того, ця ціль включала також розподіл володінь Османської імперії, яка була альянсована з центральними державами і мала вплив на Близький Схід і Балкани.

Б) Ослаблення Німеччини, встановлення контролю на Балканах, контроль над Босфором і Дарданелською протокою:
Ця стратегічна ціль зорієнтована на ослаблення Німеччини та утворення сприятливого політичного контексту в Європі. Встановлення контролю на Балканах означало намагання залучити до свого впливу країни цього регіону, наприклад, Сербію, Румунію та Грецію. Крім того, британська влада сприяла ідеї контролю над Босфором і Дарданелською протокою, що ведуть у Чорне море, оскільки це дозволяло б перешкодити розвиткові німецького флоту в Чорному морі.

В) Встановлення панування над Європою, зміцнення позицій на Близькому Сході, розширення впливу в Індії:
Ця стратегічна ціль відображала амбіції Британії стати найвпливовішою державою в Європі, а також зміцнити свої позиції на Близькому Сході та в Індії - важливої колонії Британської імперії.

Г) Збереження панування на морі, ослаблення Німеччини, розподіл володінь Османської імперії:
Ця стратегічна ціль відображала важливість морського володіння для Великої Британії і намагання зберегти своє панування на водах. Крім того, в неї також входило ослаблення Німеччини через розчленування та розподіл володінь Османської імперії.

2. "Договір чотирьох", "Договір дев"яти" і "Договір п"яти" були основними документами, що виникли в результаті миру, який було укладено після Першої світової війни.

Договір чотирьох" (також відомий як "Договір Версаль" і "Версальський договір") був підписаний у Версалі після закінчення війни 28 червня 1919 року. Цей договір був між Антантою (Британія, Франція, США, Італія) та Німеччиною. Він регулював умови миру та став основою для відновлення мирного життя у Європі.

Договір дев"яти" (також відомий як "Договір Санкт-Жермен") був підписаний у Санкт-Жермені в серпні 1919 року. Цей договір був між Антантою та Австрією. Він встановлював умови миру з Австрією та визначав її обмеження та зобов"язання.

Договір п"яти" (також відомий як "Договір Неймегена") був підписаний у Неймегені у листопаді 1919 року. Цей договір був між Антантою та наступними державами: Бельгія, Голландія, Швеція, Данія та Норвегія. Він заключав угоди про територіальний розподіл, захист меншин та інші питання миру з цими країнами.

Ці документи були важливими кроками в створенні нового світового порядку та підтриманні миру після Першої світової війни. Вони надавали визначення територій, обмеженням для певних країн, гарантували права меншин та забезпечували регулювання міжнародних відносин.