1. Які заходи діставали перші християнські князі, щоб розвивати грамотність та навуки серед громадянства?

1. Перші християнські князі приділяли велику увагу розвитку грамотності та навук серед громадянства. Для цього проводилися наступні заходи:

- Було створено спеціальні навчальні заклади, такі як церковні школи або монастирські семінарії, де громадянство могло отримати освіту. У цих закладах учні отримували основи грамотності, церковні знання, моральні принципи та знання щодо релігії.

- Відбувалися збори, на яких місцеве населення вчитилося читати та писати. Ці збори проводилися у церквах або при них, оскільки церква відігравала важливу роль у збереженні й поширенні знань.

- Князі залучали до своїх придворних вчителів, філософів та мудреців, які передавали свої знання та навички молодшим поколінням. Це було спрямовано на розвиток грамотності та виховання свідомого та освіченого громадянства.

- Заохочувалися письменництво та перекладання важливих книг. Багато князів підтримували авторів, які писали книги на різноманітні теми, починаючи від релігійних писем до філософських творів. Це сприяло розвитку літератури та поширенню знань серед громадянства.

2. Школи у перших християнських князівствах знаходилися переважно у монастирях та церквах. Монастирські школи були одними з основних освітніх закладів того часу. У таких школах діти отримували основи грамотності, навчалися літературі, філософії та релігійних знань.

3. Освіта поширювалася в монастирях та селах через активну роботу священників та монахів. Монастирі з плином часу розвивалися у великі культурні центри, де проводилася освіта та зберігалися цінні рукописні книги. Села також мали свої школи, в яких місцеве населення отримувало базову освіту.

4. У школах перших християнських князівств вчителями виступали переважно священники та монахи. Вони мали освіту та знання необхідні для передачі грамотності, релігійних та моральних принципів учням.

5. У школах використовувалися різні книжки як підручники. Біблія, Ортодоксійна традиція («Історія про Тихона Задонського») та письменництво святих були основними джерелами знань та використовувалися для вивчення релігійних тематик.

6. Формат навчання у школах перших християнських князівств був груповим і в основному базувався на прямому спілкуванні вчителя та учнів. Головною метою було передати знання та виховати грамотне і свідоме громадянство.

7. Незважаючи на те, що основна відповідальність за навчання лежала на священниках та монахах, також займалися освітою світські особи. Наприклад, князі стимулювали та фінансували розвиток шкіл, включали до свого придворного складу розумних людей для передавання знань, а також сприяли розвитку літератури і наставницького письменництва. Наставництво і знання стали невід’ємною частиною життя шляхтичів та інших представників світської еліти.