1. Які особливості складу повісті «До останнього подиху» можна виокремити? Чи можна розділити спогади старого про його

1. Повість "До останнього подиху" має кілька особливостей щодо свого складу. Перш за все, вона розповідає про спогади старого про його минуле, які переплітаються з сучасністю і створюють атмосферу переживань та роздумів. Також, в повісті присутній діалог між старим героєм та молодими людьми, які допомагають йому збагнути його власні емоції та власне минуле. Щодо окремої сюжетної лінії для спогадів старого, то можна зазначити, що ці спогади є невід"ємною частиною основного сюжету, тому розділяти їх на окрему сюжетну лінію не доцільно.

2. Основна тема твору "До останнього подиху" - опис труднощів, які старий переживає, пробуючи проникнути до закритих дверей, може символізувати нелегкість, з якою людина намагається зрозуміти своє минуле та внутрішній світ інших людей. Замкнуті двері можуть виступати у ролі символу незрозумілості, секретності і таємницевості, які перешкоджають старому пізнати себе та розкрити свої емоції.

3. Події, описані у повісті "До останнього подиху", підпорядковані різним часовим рамкам. Головна дія розгортається у сучасності, коли старий герой розповідає свої спогади молодим людям. Проте, через згадки минулого, події також простягаються у часі до періоду Другої світової війни та після неї. Таким чином, часові рамки взаємодіють між собою, утворюючи планову структуру твору та сприяючи збагненню подій та емоцій героїв.

4. Головний персонаж твору "До останнього подиху" можна сприймати як втілення трагедії кримськотатарського народу в тоталітарному режимі. Переконструюючи його біографію, можна виділити, що він народився і виріс на окупованій території, пережив історичні страхи та переслідування від тоталітарного режиму. Він був змушений покинути свою батьківщину і пройти багато випробувань на переселенні. Його життєва доля символізує трагедію тисяч інших кримськотатарських сімей, що стали жертвами систематичного пригнічення та депортації.

5. Ім"я головного героя майже не згадується в повісті, що може бути своєрідним прийомом автора для того, щоб створити загальний образ та універсальність героя. Відсутність визначеного імені дозволяє читачеві відчути, що герой може бути представником будь-якого народу, який переживає подібні труднощі та пошуки власного "я". Автор зосереджується на проблемах та душевних станах героя, а не на його імені, щоб вирізнити універсальність цих питань.