1. У чому полягають три особливості, характерні для сільського господарства в країнах Європи? 2. Як змінюється

1. Особливості, характерні для сільського господарства в країнах Європи, полегшуються наступними трьома факторами:

- Високий рівень механізації та технологічного розвитку. Європейські країни вкладають значні зусилля в розвиток сільськогосподарської технології, тому мають добре обладнане сільське господарство з використанням сучасних машин та інструментів. Це дозволяє збільшити продуктивність роботи та ефективність виробництва.

- Велика увага до якості та безпеки продукції. В європейських країнах встановлені високі стандарти щодо якості та безпеки сільськогосподарської продукції. Це означає, що продукти повинні задовольняти встановлені норми якості, бути екологічно безпечними та не шкодити здоров"ю споживачів.

- Розвиток органічного сільського господарства. Органічне сільське господарство стає все більш популярним в Європі, оскільки споживачі все більше цінують природні продукти. Багато фермерів переходять на вирощування органічних культур та використання органічних методів господарювання.

2. Зайнятість у сільському секторі та структура ВВП в країнах Європи поступово змінюються.

- Зменшення зайнятості. Спостерігається тренд до зменшення кількості осіб, зайнятих у сільському секторі. Це пов"язано зі зростанням механізації та автоматизації процесів у сільському господарстві, які замінюють ручну працю. Крім того, багато сільських місцевостей переживають міграційний відтік до міст у пошуках кращих можливостей працевлаштування.

- Зростання ролі інших секторів. З розвитком інших секторів економіки, таких як промисловість та послуги, структура ВВП країн Європи змінюється. Тобто, частка сільського господарства у загальному ВВП зменшується, оскільки інші сектори стають більш важливими з економічної точки зору.

3. З експортом непереробленої сільськогосподарської сировини пов"язано наступні зміни:

- Зростання обсягів експорту. В країнах Європи спостерігається зростання експорту непереробленої сільськогосподарської сировини. Це пов"язано зі збільшенням попиту на їжу та сировину з боку інших країн, а також з забезпеченням експорту в рамках міжнародних торговельних угод.

- Розвиток експортної інфраструктури. Країни Європи вкладають значні зусилля в розвиток експортної інфраструктури для забезпечення безперебійного транспорту та зберігання сільськогосподарської сировини. Це включає будівництво терміналів, складських приміщень та модернізацію транспортних мереж.

- Зростання економічних можливостей. Зростання експорту сільськогосподарської сировини приносить країнам Європи економічні вигоди, такі як збільшення валютних надходжень та зміцнення економіки. Крім того, це сприяє розвитку сільського господарства та підтримці рівня життя сільського населення.

4. Для боротьби з шкідниками та застосування біотехнологій в аграрному секторі використовуються різні методи:

- Інтегроване управління шкідниками. Цей підхід передбачає використання різних методів контролю шкідників, таких як біологічний контроль (використання природних ворожих тварин), хімічний контроль (застосування пестицидів) та фізичний контроль (використання пасток).

- Використання біотехнологій. В Європі багато уваги приділяється дослідженням та застосуванню біотехнологій у сільському господарстві. Наприклад, введення генетично модифікованих організмів (ГМО) може допомогти збільшити врожайність та стійкість до шкідників.

- Органічне сільське господарство. Органічне сільське господарство виключає використання хімічних пестицидів та мінімізує ризик виникнення шкідників. Замість цього, використовуються природні методи контролю, такі як використання корисних комах, внесення органічних добрив та правильне вирощування рослин.

5. Для підвищення продуктивності в сільському господарстві в країнах Європи використовуються такі підходи:

- Впровадження нових технологій. Європейські країни інвестують у впровадження сучасних технологій, таких як автоматизація процесів, використання дронів, технології вирощування на підстилці та гідропоніка. Це дозволяє забезпечити більше зрошування, ефективне використання ресурсів та підвищення врожайності.

- Використання сучасних сортів рослин. Розвиток селекції дозволяє отримувати нові сорти рослин, які мають високі врожайності, стійкість до шкідників та хвороб, а також найкращі властивості для конкретних умов вирощування.

- Виконання землеробських заходів. Землеробські заходи, такі як поливи, знезараження грунту, поділ поля на оптимальні смуги тощо, допомагають забезпечити належні умови для росту рослин та поліпшують родючість грунту.

6. Основне тваринництво в країнах Європи зазвичай розташоване в сільських областях та фермерських господарствах. Велике значення приділяється вирощуванню худоби, такої як корови, свині, кози, овці та птиці. В цих країнах розвинені сільськогосподарські угіддя, де забезпечуються необхідні умови для годівлі та догляду за тваринами. Продукція тваринництва, така як молоко, м"ясо та яйця, має значний внутрішній споживчий та експортний попит.