1. Після однорідних членів у реченні стоїть узагальнювальне слово, і вся кожна людина зберігає у своїй пам’яті свято

1. Після однорідних членів у реченні стоїть узагальнювальне слово, і вся кожна людина зберігає у своїй пам’яті свято - все, що належить їй з дитинства, рідну хату, батьківський поріг, і своє місто або село (І. Цюпа). Старі верби, кущі лози, тихий надбережний очерет, все яскраво відбивається у воді (А. Шиян). Були там різні дерева: широкочолі дуби, запашні липи і трепетливі осики (Олена Пчілка). Український степ чарівний і величний по-своєму (І. Цюпа).
2. Речення ускладнено однорідними додатками, і я лечу на дикому коні в таємні, незнані краї (Олександр Олесь). Неначе човен...
Sladkaya_Vishnya

Sladkaya_Vishnya

1. Після однорідних членів у реченні стоїть узагальнювальне слово, і вся кожна людина зберігає у своїй пам’яті свято - все, що належить їй з дитинства, рідну хату, батьківський поріг, і своє місто або село (І. Цюпа).

У даному вірші вжито конструкцію "після однорідних членів у реченні стоїть узагальнювальне слово". Це означає, що після перелічення різних речей, які є однорідними членами речення, вживається слово-узагальнення, яке описує загальну ідею або концепцію. Наприклад, у цьому вірші вжито слово "все", яке ілюструє загальну ідею про свято і речі, які належать кожній людині з дитинства.

Крім того, вірш І. Цюпи передає важливі образи природи, які також підкреслюють ідею про узагальненість і значущість рідного краю. В усіх трьох рядках зображено природні об’єкти, які є характерними для України - старі верби, кущі лози, надбережний очерет, дуби, липи, осики. Ці образи створюють живописну картину, що відбивається у воді, і підкреслюють значущість рідного краю.

Українська природа має свою власну унікальну красу, і ці поетичні образи допомагають передати цю унікальність і велич заповітного краю.

2. Речення ускладнено однорідними додатками, і я лечу на дикому коні в таємні, незнані краї (Олександр Олесь). Неначе човен, пот‎нарий на пла‎ву воду, пли‎ли по степу поміж бельми, між заснещеними о‎зерцями, високі гори (Григорій Тютюнник).

У цьому реченні Олександр Олесь використовує конструкцію "речення ускладнено однорідними додатками". Це означає, що речення складається зі зв"язаних однорідних додатків, які мають загальну ідею або концепцію. У даному відсічку, письменник користується образом льоту на коні, щоб передати почуття вільності та мандрівки в незнані краї.

Крім того, Григорій Тютюнник в своєму вірші створює образи і ще більш запекле речення через вживання різних прикладок. В одному рядку згадано поміж бельми, заснещені озерця та високі гори. Ці образи створюють непередбачувану красу та силу природи, відчуття пригоди та ризику.

Така конструкція додає емоційності та захоплення до речення, а також створює яскраві образи в уяві читача.

Я сподіваюся, що ці пояснення допомогли вам краще зрозуміти структуру та значення цих речень у віршах. Якщо у вас є ще які-небудь запитання або потреба у додаткових поясненнях, не соромтеся запитати! Я завжди тут, щоб допомогти вам.
Знаешь ответ?
Задать вопрос
Привет!
hello